Костел побудований у 1828 році на території старого польського кладовища.

Осередком релігійного життя римо-католиків Уманщини був парафіяльний костьол Успіння Пресвятої Діви Марії.

Історія його розпочалась можливо на початку XVIII cт. на нинішній вулиці Небесної сотні. У 1748 р. в Умані на місці старої приходської католицької церкви було збудовано дерев’яний католицький костьол. У кінці жовтня 1772 р. у ньому правили заупокійну месу з приводу смерті фундатора цього костьолу Францішека Салезія Потоцького. Під час Коліївщини він зазнав значних пошкоджень  від рук повстанців, тому у 1780 р. за фундацією графа Станіслава Потоцького розпочалося будівництво нового храму за проектом архітектора Томаша Етлінгера неподалік від старого костьолу, на місці якого розбудовувалася православна конфесія. У 1816 р. син Софії і Станіслава Потоцького Олександр продовжив справу. Під час відзначення католиками свята Успіння Пресвятої Богородиці Діви Марії 15 серпня храм був освячений єпископом Каспаром Боровським.

До революційних подій початку ХХ ст. в костьолі відбувалися богослужіння із супроводом органу. На початку 20-х рр. ХХ ст. еміграція поляків завершила діяльність костьолу, хоча офіційно він вважався діючим до 1934 р. Останнім ксьондзом був канонік Станіслав Пшедзенський, який проводив деякі церковні служби, органістом – Тадеуш Белашевич. У 1936 р. на прохання громадськості у приміщенні римо-католицького костьолу відкрили виставковий зал Соціально-історичного музею Уманської округи, який мав найціннішу фондову колекцію творів європейських художників: картини Строцці, Матейка, Рібейри, офорти Рембрандта, а також колекцію порцеляни, меблів, скульптурні роботи відомих європейських майстрів.

В роки Другої світової війни найцінніші твори мистецтва Музею були розграбовані і вивезені гітлерівцями. З часом будівлю передали Уманському управлінню змішаної торгівлі під складські приміщення до 1964 р.

У 1967 р. завдяки наполегливості ентузіастів музейної справи – істориків-краєзнавців Григорія Храбана, Надії Суровцової, Миколи Комарницького, – зародилася ідея створити в колишньому костьолі картинну галерею. Пізніше, підтримавши ідею своїх земляків, письменники Микола Бажан, Юрій Смолич, мистецтвознавець Яків Кочережко за підтримки керівництва міста клопотали про подальшу долю будівлі. У січні 1973 р. робота над відновленням музею пожвавішала. 10 березня 1974 р. з нагоди 30-річчя з дня визволення міста Умані від нацистських окупантів урочисто було відкрито першу у Черкаській області картинну галерею. Презентувалась перша виставка під назвою «Земля і люди». 

Працівники музею активно проводили виставки, роботу щодо наповнення фондової колекції, вивчення та атрибуції художніх полотен невідомих художників. Полтавський і Черкаський музеї, Феодосійська галерея, Київський музей західного і східного мистецтва передали на зберігання у кількості 600 одиниць вироби майстрів Індії, Китаю, Японії, Індонезії та 92 картини німецького художника Арнольда Буша. Нині фондова колекція художнього музею нараховує понад 5 тис. одиниць збереження. Серед живописних творів велику цінність мають роботи західноєвропейських художників ХІХ – початку ХХ ст.: Джузеппе Беццуолі, Жана Батіста Грьоза, Яна Сімона, серія портретів, виконаних польськими авторами кінця ХІХ ст. Станіславом Рейханом, Конрадом Кржижановським, Костянтином Мардзевичем, Леопольдом Горовіцем, Іваном Соколовим, та роботи представників української школи живопису. Серед скульптур унікальними є роботи італійського та польського скульпторів Антоніо Канови і Северина Годебського, земляків-скульпторів Галини Петрашевич, Якова Красножона, кераміста Дмитра Головка. 

З 1995 р. у картинній галереї, яку не вдалося перенести до іншого приміщення, прочани парафії Успіння Пресвятої Діви Марії м. Умані відправляють недільні богослужіння. Тут можна провести урочисту церемонію одруження в рамках проекту “Шлюб на добу”

Заклад унікальний, адже одночасно діє і як музей, і як римо-католицький храм, а ще тут можна провести урочисту церемонію «шлюбу за добу».